четвер, 17 вересня 2015 р.

На порядку денному у нас сьогодні реформи. 

Саме реформи, за численними заявами представників нинішньої української влади, є пріоритетними напрямами розвитку вітчизняної суспільно-правової дійсності. Таке реформування, зі слів вищого керівництва держави, стане рішучим кроком нашої держави до переформатування чинних усталених правовідносин та дасть змогу вийти на новий рівень розвитку на шляху до стандартів Європейського Союзу.
Так, Стратегія сталого розвитку "Україна-2020", затверджена Указом Президента України від 12.01.2015 №5/2015, та Коаліційна угода 2014 р., підписана більшістю Верховної Ради VIII скликання, містять ряд положень про зміни в різних сферах  державного управління, направлених на оновлення правил гри в контексті публічної адміністрації з метою спрощення функціонування бізнесу, залучення іноземних та вітчизняних інвестиції, забезпечення прискорення економічного розвитку тощо.
І важливу роль у контексті такого реформування мають саме зміни в системі органів юстиції. Їхня актуальність обумовлюються численним обсягом сфер впливу та здійснюваних правовстановлюючих актів/юрисдикційних операцій, що здійснює Міністерство та його структурні підрозділи, направлені на встановлення прав, обов'язків та інтересів громадян, громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності. Всі ці сфери потребують ефективного реформування. Отже, революція вітчизняної юстиції (органів юстиції як на центральному, так і місцевому рівні) на сьогоднішній момент в Україні є нічим іншим як рятувальним жилетом в сфері забюрюрокритизованості, корупції, сукупності різних формальностей та декларативних законодавчих норм, а також відсутності належного фінансово-матеріального забезпечення системи. І тому своєчастність такої реформи актуальна як ніколи. Водночас правильність та коректність її проведення суттєво змінить не лише підходи до здійснення характерних раніше принципів функціонування реєстраційної системи, державної виконавчої служби, реєстрації прав власності, антикорупційної та загальноправової політики держави, але й значно спростить роботу самого державного апарату тощо.