Конвенція ООН про права дитини
Метою цієї Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня з усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культурні, політичні та економічні особливості держав. На першому плані в цьому документі стоять інтереси самої дитини. Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини.
Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами та сиротами);
Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання);
Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймають рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя (наприклад, користуватися свободою думки та слова, вибору культури, релігії та мови).
Преамбула
Преамбула задає тон, у якому будуть інтерпретовані 54 статті Конвенції. Тут згадуються основні документи ООН, які передували Конвенції і які мають пряме відношення до дітей, оскільки в них вказано на важливість сім’ї для гармонійного розвитку дитини, важливість спеціальної охорони та опікування, в тому числі належного правового захисту як до народження, тдк і після нього, а також на важливість традиційних і культурних цінностей кожного народу для розвитку дитини.
Стаття 1: Визначення (дефініція) дитини
Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до такої дитини, вона не досягає повноліття раніше.
Стаття 2: Принцип недискримінації
Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.
Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини
У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 4: Здійснення прав
Обов’язок держави — забезпечити здійснення прав дитини, викладених у цій Конвенції.
Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім’ї та громади
Держава повинна поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.
Стаття 6: Життя, виживання та розвиток
Дитина має право на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання та розвиток дитини.
Стаття 7: Ім’я та громадянство
З моменту народження дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.
Стаття 8: Збереження ідентичності
Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.
Стаття 9: Принцип нерозлучення з батьками
Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось із батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.
Стаття 10: Возз’єднання сім’ї
Прохання про виїзд із країни чи в’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах.
Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей
Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.
Стаття 12: Висловлення поглядів
Дитина має право на висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.
Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію
Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, у тому числі у мистецькій, письмовій чи друкованій формах.
Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії
Держави повинні поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.
Стаття 15: Свобода асоціацій
Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів.
Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність
Жодна дитина не може бути об’єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції.
Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації
Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочувати засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.
Стаття 18: Батьківська відповідальність
Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.
Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім’ї чи опікунів)
Держава має обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Стаття 20: Догляд за дитиною в разі відсутності батьків
Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.
Стаття 21: Всиновлення
Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може братися до розгляду, однак вирішити це питання необхідно на національному рівні.
Стаття 22: Діти-біженці
Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.
Стаття 23: Діти-інваліди
Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.
Стаття 24: Охорона здоров’я
Дитина має право на послуги системи охорони здоров’я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров’я, а також на посту нову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров’я дитини.
Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства
Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.
Стаття 26: Соціальне забезпечення
Дитина має право на соціальне забезпечення.
Стаття 27: Рівень життя
Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.
Стаття 28: Освіта
Держава визнає право дитини на безкоштовну початкову освіту, доступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.
Стаття 29: Мета навчання
Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.
Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення
Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою.
Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом.
Стаття 32: Економічна експлуатація
Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров’я видів робіт.
Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини
Держава повинна захищати дитину від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.
Стаття 34: Сексуальна експлуатація
Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції.
Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда
Держава зобов’язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36: Інші форми експлуатації
Держави зобов’язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.
Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи
Держава має обов’язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув’язненні.
Стаття 38: Збройні конфлікти
Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. . Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.
Стаття 39: Відновлення і реінтеграція
Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.
Стаття 40: Підліткова злочинність
Поводження держави з підлітками, які порушили, кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.
Стаття 41: Права дитини в інших документах
Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захисту дітей більшою мірою.
Стаття 42: Інформування про положення Конвенції
Держава зобов’язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції.
Статті 43-54: Застосування
У цих статтях мова йде про обов’язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.
КОРОТКИЙ ВИКЛАД ПРАВ, ГАРАНТОВАНИХ
КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ПРАВА ДИТИНИ
• Діти мають право бути в колі своєї сім’ї чи з тими людьми, які найкращим чином будуть опікуватися ними.
• Діти мають право на достатню кількість харчів і чистої води.
• Діти мають право на належні умови життя.
• Діти мають право на медичне обслуговування.
• Діти-інваліди мають право на особливу опіку та вишкіл.
• Діти мають право брати участь в іграх.
• Діти мають право на безкоштовну освіту.
• Діти мають право на безпеку і повинні бути захищені від заподіяння їм шкоди та від недбалого поводження.
• Дітей не можна використовувати як дешеву робочу силу чи як солдатів.
• Діти мають право говорити своєю рідною мовою, сповідувати свою релігію та користуватися плодами своєї культури.
• Діти мають право висловлювати власні думки та збиратися з метою висловлювання своїх поглядів.
Метою цієї Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня з усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культурні, політичні та економічні особливості держав. На першому плані в цьому документі стоять інтереси самої дитини. Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини.
Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами та сиротами);
Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання);
Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймають рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя (наприклад, користуватися свободою думки та слова, вибору культури, релігії та мови).
Преамбула
Преамбула задає тон, у якому будуть інтерпретовані 54 статті Конвенції. Тут згадуються основні документи ООН, які передували Конвенції і які мають пряме відношення до дітей, оскільки в них вказано на важливість сім’ї для гармонійного розвитку дитини, важливість спеціальної охорони та опікування, в тому числі належного правового захисту як до народження, тдк і після нього, а також на важливість традиційних і культурних цінностей кожного народу для розвитку дитини.
Стаття 1: Визначення (дефініція) дитини
Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до такої дитини, вона не досягає повноліття раніше.
Стаття 2: Принцип недискримінації
Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.
Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини
У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.
Стаття 4: Здійснення прав
Обов’язок держави — забезпечити здійснення прав дитини, викладених у цій Конвенції.
Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім’ї та громади
Держава повинна поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.
Стаття 6: Життя, виживання та розвиток
Дитина має право на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання та розвиток дитини.
Стаття 7: Ім’я та громадянство
З моменту народження дитина має право на ім’я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.
Стаття 8: Збереження ідентичності
Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.
Стаття 9: Принцип нерозлучення з батьками
Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось із батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.
Стаття 10: Возз’єднання сім’ї
Прохання про виїзд із країни чи в’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах.
Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей
Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.
Стаття 12: Висловлення поглядів
Дитина має право на висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.
Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію
Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, у тому числі у мистецькій, письмовій чи друкованій формах.
Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії
Держави повинні поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.
Стаття 15: Свобода асоціацій
Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів.
Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність
Жодна дитина не може бути об’єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції.
Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації
Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочувати засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.
Стаття 18: Батьківська відповідальність
Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.
Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім’ї чи опікунів)
Держава має обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Стаття 20: Догляд за дитиною в разі відсутності батьків
Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.
Стаття 21: Всиновлення
Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може братися до розгляду, однак вирішити це питання необхідно на національному рівні.
Стаття 22: Діти-біженці
Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.
Стаття 23: Діти-інваліди
Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.
Стаття 24: Охорона здоров’я
Дитина має право на послуги системи охорони здоров’я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров’я, а також на посту нову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров’я дитини.
Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства
Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.
Стаття 26: Соціальне забезпечення
Дитина має право на соціальне забезпечення.
Стаття 27: Рівень життя
Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.
Стаття 28: Освіта
Держава визнає право дитини на безкоштовну початкову освіту, доступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.
Стаття 29: Мета навчання
Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.
Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення
Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою.
Стаття 31: Відпочинок і дозвілля
Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом.
Стаття 32: Економічна експлуатація
Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров’я видів робіт.
Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини
Держава повинна захищати дитину від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.
Стаття 34: Сексуальна експлуатація
Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції.
Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда
Держава зобов’язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36: Інші форми експлуатації
Держави зобов’язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.
Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи
Держава має обов’язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув’язненні.
Стаття 38: Збройні конфлікти
Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. . Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.
Стаття 39: Відновлення і реінтеграція
Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.
Стаття 40: Підліткова злочинність
Поводження держави з підлітками, які порушили, кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.
Стаття 41: Права дитини в інших документах
Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захисту дітей більшою мірою.
Стаття 42: Інформування про положення Конвенції
Держава зобов’язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції.
Статті 43-54: Застосування
У цих статтях мова йде про обов’язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.
КОРОТКИЙ ВИКЛАД ПРАВ, ГАРАНТОВАНИХ
КОНВЕНЦІЄЮ ПРО ПРАВА ДИТИНИ
• Діти мають право бути в колі своєї сім’ї чи з тими людьми, які найкращим чином будуть опікуватися ними.
• Діти мають право на достатню кількість харчів і чистої води.
• Діти мають право на належні умови життя.
• Діти мають право на медичне обслуговування.
• Діти-інваліди мають право на особливу опіку та вишкіл.
• Діти мають право брати участь в іграх.
• Діти мають право на безкоштовну освіту.
• Діти мають право на безпеку і повинні бути захищені від заподіяння їм шкоди та від недбалого поводження.
• Дітей не можна використовувати як дешеву робочу силу чи як солдатів.
• Діти мають право говорити своєю рідною мовою, сповідувати свою релігію та користуватися плодами своєї культури.
• Діти мають право висловлювати власні думки та збиратися з метою висловлювання своїх поглядів.
